Особливості оформлення колективного договору

За статтею 10 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, ухвалених сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин й узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі – Закон) колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності й господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

За частиною 2 ст. 13 КЗпП колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством й угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

  • щодо змін в організації виробництва і праці;
  • забезпечення продуктивної зайнятості;
  • нормування й оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);
  • установлення гарантій, компенсацій, пільг;
  • участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
  • режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
  • умов та охорони праці;
  • забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
  • забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
  • умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
  • заборони дискримінації.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів та угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами, що передбачено ст. 5 Закону.

За частиною 1 ст. 3 Закону колективний договір укладається між роботодавцем, з одного боку, й одним або кількома профспілковими органами, а в разі відсутності таких органів – представниками працівників, обраними та уповноваженими трудовим колективом, з іншого боку.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 4 Закону право на ведення переговорів й укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

За наявності на підприємстві кількох профспілок чи їхніх об’єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів та укладення колективного договору.

Згідно зі ст. 10 Закону укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори.

Будь-яка із сторін не раніше як за три місяці до закінчення строку колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів.

Друга сторона впродовж семи днів має розпочати переговори.

Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами й оформляється відповідним протоколом.

Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників сторін, склад якої визначається сторонами.

Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання потрібних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.

Сторони колективних переговорів зобов’язані надавати учасникам переговорів всю потрібну інформацію щодо змісту колективного договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов’язання.

Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, й ухвалює рішення, яке оформляється відповідним протоколом.

Згідно зі ст. 13 Закону, якщо збори (конференція) трудового колективу відхилять проект колективного договору або окремі його положення, сторони відновлюють переговори для пошуку потрібного рішення. Термін цих переговорів не має перевищувати 10 днів. Після цього проект у цілому виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше як через п’ять днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

Відповідно до ст. 11 Закону для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури.

Якщо під час переговорів сторони не дійшли згоди з незалежних від них причин, то складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, потрібні для усунення цих причин, а також про строки відновлення переговорів.

Упродовж трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують із свого складу примирну комісію, а в разі недосягнення згоди – звертаються до посередника, обраного сторонами.

Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації щодо суті спору.

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо внесення рекомендації допускається організація та проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

Для підтримки своїх вимог під час проведення переговорів щодо розробки, укладення чи зміни колективного договору, угоди профспілки, інші уповноважені працівниками органи можуть проводити в установленому порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону в разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу ухвалюють найбільш прийнятний проект колективного договору і доручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його базі провести переговори й укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з роботодавцем.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня їхнього підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі, угоді.

Після закінчення строку колективний договір (угода) є чинним до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо іншого не передбачено договором (угодою).

Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір, угоду.

Якщо підприємство реорганізоване, колективний договір зберігає чинність упродовж строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згоди сторін.

У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається впродовж строку його чинності, але не більш як один рік. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства колективний договір є чинним упродовж усього строку проведення ліквідації.

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрації.

Усіх працюючих, а також щойно прийнятих на підприємство працівників роботодавець має ознайомити з колективним договором.

 

Завідувач сектору праці
та кадрової роботи УСЗН РДА

О.М.Федоренко

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.